документальний проєкт
Після повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 життя українських кінематографістів, як і українців, кардинально змінилось. Створювати сценарії, знімати фільми, продовжувати займатись творчістю – все це стало дилемою для кіноспільноти, життєві пріоритети змінились одним днем і змінився життєвий вибір теж, митці переживають трансформацію світогляду і особисту драму.
Фільм розказує історії кількох людей, творчих особистостей, кіномитців, які мають зробити складний для себе вибір в умовах загрози їх життю та країні. Марина Степанська, режисерка фільму, зустрічає своїх друзів і колег і говорить про той емоційний досвід, який відбувається з кінематографістами. Аліса Коваленко, режисерка документального кіно, вступила до добровольчого батальону і мала залишити свого маленького сина і чоловіка вдома; режисер Олег Снецов, кінорежисер, який 5 років провів в ув’язненні в Росії ставить свою творчу кар’єру на паузу та долучається до лав ЗСУ; оператори Сергій Михальчук, Юрій Грузинов та кінопродюсер Володимир Яценко з перших днів повномасштабного вторгнення починають документувати військові злочини та перебіг бойових дій і вступають до армії; Роман Любий, режисер документаліст, починає волонтерську діяльність і згодом вирішує вступити до ЗСУ і здобути спеціальність снайпера, можливо, залишивши кінокар’єру позаду надовго; родина кінооператорів Олени Чеховської та Михайла Маркова після окупації Ірпеню, мусили залишити Україну - Олена разом з дітьми виїхала за кордон, а Михайло продовжив захищати країну в Теробороні. Після кількох місяців родина повертається у напівзруйнований будинок і намагається повернути свій світ, який вони мали в домі до початку війни; Кінооператор Ярослав Пілунський мусив поставити на паузу всі свої проекти і очолити бригаду авіарозвідки.
Марина Степанська, кінорежисерка та сценаристка, є також однією з героїнь фільму і протягом фільму ставить своїм друзям та колегам запитання, які хвилюють і її – це розмови з друзями під час війни: “Кожна зустріч чи розмова з моїми друзями протягом останніх кількох місяців рано чи пізно мала один і той самий результат, адже лунала фраза «Я більше не бачу сенсу в кіно, можливо я ніколи більше не стану знімати, можливо я зміню професію». Це був момент, коли я відчула, що маю взяти камеру в руки знову і зафіксувати ці емоційні зміни, які відбуваються навколо мене і зі мною теж. Ми всі зараз стали work in progress”, говорить Марина. У фільмі будуть використані відео з особистих архівів героїв, які були зняті в перші місяці повномасштабного вторгнення.
КОМАНДА ПРОЄКТУ
МАРИНА СТЕПАНСЬКА, авторка сценарію
Закінчила Національний Університет кіно, театру і ТБ ім. І. Карпенка-Карого
Працювала в експериментальному театрі «Школа», де досліджувала метод роботи з неакторами. Проходила піврічну програму ARCHIDOC для документалістів при французській національній кіношколі La FEMIS.
Повнометражний ігровий дебют «Стрімголов» (2017), світова прем'єра на Кінофестивалі в Карлових Варах, отримав кілька призів міжнародних кінофестивалях і 3 нагороди Національної кінопремії «Золота Дзига» в 2018 році.
Фільмографія:
2019 ЗНЕБАРВЛЕНА. Короткометражна візуальна комедія (10’) Україна.
2017 СТРІМГОЛОВ. Повнометражний, ігровий (105') Україна.
2015 ЧОЛОВІЧА РОБОТА. Короткометражний ігровий фільм (15')
2014 КАНІКУЛИ Короткометражний ігровий (30’)
Сценарії:
2021 – «Суперниці». Кіносеріал (8 епізодів 52 хв)
2021 - «Вєра» (повнометражний, ігровий).
2020 – «Невидиме життя Анни» (повнометражний, ігровий)
2020 – «Коли нам було 15» (повнометражний ігровий) Режисер Анна Бурячкова. Виробництво «Digital Religion” (2021)
2019 – «Знебарвлена», к/м
2017 – «Стрімголов» (повнометражний ігровий)
2015 – «Чоловіча робота», к/м
Юлія Сінькевич, продюсерка
Кінопродюсерка, кіноекспертка та програмерка, голова Наглядової Ради Українського Інституту, членкиня Оскарівського комітету, членкиня Європейської Кіноакадемії. Закінчила Національний Університет "Києво-Могилянська Академія" та Національний Університет театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого.
2013 - 2020 - Генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю. До того працювала в дистрибуторській компанії Артхаус Трафік, а також займалась організацією масштабних культурних подій - ГОГОЛЬФЕСТ та Джаз коктебель.
У 2016 році Юлія провела запуск Української кіноакадемії та Українських кінопремій «Золота Дзиґа». З 2016 року по теперішній час є директоркою та засновницею кінокомпанії JS Films.
Юлія виступила продюсером у наступних фільмах:
«Рідні», реж. Віталій Манський, 2016, співпродюсер, світова прем’єра відбулась на кінофестивалі в Карлових Варах
«Співає Івано-Франківськ Теплокомуненерго», реж. Надія Парфан, 2019
"Я, Ніна", реж. Марися Нікітюк, (постпродакшн), 2022
Comments